FANDOM


Файл:КлєрЗахаровна01.png


Сраний форс-мажор

24 лютого 2015

Да, котани, інхляція сказуєця во всьом і віздє... як не прискорбно це упічатувать в аннали нашої з вами історії. А з інфляцієй усугубляюця антагонізми в общістві і бізнесі...

Недавно мені пришлось воспользуваця таксі.

Я вопше таксями пользуюсь в самих рєдкіх форсмажорних случаях. От як наприклад наводнєніє з неба і треба прибуть в якесь мєсто сухим ілі коли кудась дуже сильно опаздуєш. Но обично в такі моменти якась рєдіска-пєрдіска обізатільно не запише твій визов, або таксун приїде до сусідьнього кварталу і там буде втикать битих пів-часа, а потім ще тебе винуватою зробить, що адресу не так почуло...


Карочє, прийшлось мені ловить таксі прямо серед міста, бо часу на додзвон в службу совіршенно не було.

Стала я посеред вулиці, покрутила головою, як голуб на всі боки, аж глядь: біля порєбріка двє штукі іскомого стоїть. Опана! вибирай, яке хош!

Ну собствінно і вибор був нєбогатий, бо перша машина була старим порепаним жигульом 6 моделі, а друга - таким самим задріпонським убитим фольксвагеном.

Я чісто із патріотичних соображеній вибираю фольксік і фігачу сємімільним шагом мимо жигуля.

- Шеф! свободєн? - спитала я у сухонького воділи в камуфляжі.
- Та свободєн, - отвічає кисло шеф і мені стає чуточьку не па сібє, бо я вже с ознобом відчуваю, як пріключєнія летять на одну із многострадальних частєй мого тєла.
- Ну єслі свободєн, заводь мотор і рвем когті, бо я жутко опаздую, - всілась я на заднє сідєніє. Я вопше, котани, всігда сідаю на заднє сідєніє і вам рікамєндую, бо мало лі шо.

От вам пару рікаміндацій чисто для дєвочок. По-перше: єслі вам попадеця якесь маніакальне сущіство за рульом - воно не зможе вас хватать за ноги і вам не прийдеця відбиватись від нього лівою рукою, бо в правій всігда сумка і кошельок.

По-друге: ви всігда бачите, що в таксі крім вас і воділи більше нікаво нєт.

А по-третє: із заднього мєста обзор і ракурс гораздо вигоднєє і дві руки у вас свободні і ви не тулите свій саквояж десь в ноги, а ставите акуратнінько поряд. І к томуже, шийка у воділи в случаї чого - совіршенно беззахисна перед женським манікюром) бгг Так, шото я отвліклась на пєрнатих. Ага, сідаю я на заднє сідєніє і вже почті вмостилась, як тут воділа з жигуля, жиробасіна за сотню кг (даже не уявляю, як воно там поміщалось в цьом жигульонише) із всієї дурі летить на нас з криком:

- Ти чєво туда усєлась?

Німа сцена.

Я іногда тіряюсь від хамства.

Іногда і совсєм чуточку, а потом включаю старушку Шапокляк і Фрекен Бок вмєстє взятих і начинаю бєнєфісіть ніпа-дєцкі.

- А шо такоє, товаріщ? - так по-доброму, с пріщуром, як Надєжда Крупская бісєдуєт с умірающим Володінькой, спитала я жиробасінского.
- Я пєрвий сюда прієхал і ти должна єхать со мной!
- Во-пєрвих, душа моя, я нікому нічєво нє должна, а тєбє тємболєє. А во-вторих, даже єслі б ви, дорогой товаріщ, стояли тут за 100 лєт до гібєлі Помпєї, я б всьоравно з вами нікуда не поїхала. І вопше, странно как-то ви рєагіруєте на клієнта, которий всігда прав. Шеф, трогай, нєкогда мені тут з вами ваші тьорки тєрєть, я опаздую...

Шеф оказався робкого дісятка, навєрно в них там свої розклади і борьба за клієнта, но не таким же мєтодом, дорогі товаріщі!

- Ти єдєш со мной, - в приказном тоні заявила жиробасіна.
- Да? Вєчєр начінаєт бить томним, ви нє находітє, товаріщі водітєлі?.. А спорим шо нєт? :- пішла я нагло ва-банк і поняла, шо єслі ще пару сікунд я тут проваландаюсь, мої наполєоновські плани рухнуть в тар-тарари.

Я схватила мобілу і начала тіпа комусь звонить і кричати в трубку: всьо, всьо, я вже в путі, ждіть, я с мінути на мінуту і всьотакоє.

- Ти єдєш со мной, - стояла жиробасіна на свому і почала відкривати двері, шоб ізвлєчь мою тушку із фольксіка с вєщами на виход. Нє, ну какова наглость? Мене січас якесь животноводчеське чмо начне трогать своїми жирними масними лапами? А фігушкі!!!
- Так, дорогуша, ще пару сєкунд ти мнє іграєш на своєму патіфоні і я не їду - у мене лопає моє желєзобєтонне терпіння, спокойно предупредила я, - і січас, совіршенно за пару сєк тут буде патрульна машина опєраторов машинного доєнія. Ага? Кум Валоцька нєдалєчє околачюєця без копєйкі дєнєг і спросить тебе красівого, чого твоє чудо совєцького автопрома прілунілось перед кірпічом. Андестенд мі, май дарлінг? Парлє ву франсе, мон шер? Шеф, чьо простаіваєм?
- Желаю харошей поєздкі, - захлопнула двері фольксіка жиробасіна.
- Отак воно луччє, - пробурмотіла я собі під ніс уже в путі, - ич, мєрзавци, женщину удумалі обіжать. Давай, шеф, гані лашадєй, бо я вже ітак ізза вас опоздала.

Сраний форс-мажор...

Виноски

Ad blocker interference detected!


Wikia is a free-to-use site that makes money from advertising. We have a modified experience for viewers using ad blockers

Wikia is not accessible if you’ve made further modifications. Remove the custom ad blocker rule(s) and the page will load as expected.

Відвідайте інші вікіпроекти на Вікія!

Випадкова вікі